Zhanna Klets

І шо?! І нічо…( це якби ми зустрілися, то діалог складався би якось так)
Лежу от собі і думаю! І шо я зробила толкового за все своє життя?!
І шо?! І нічо! Бо весь час або шукала, шо б поїсти, або сварилася на тих, хто вже поїв, насвинячив і не прибрав🫣🤪
А, нє, згадала, мене мама завжди хвалила, за те, як я вправно обрізаю пупчики огірочків і тісненько складаю їх в баночку!🤭
Боже, аж якось невдобно, що я таким хвалюся, але то чиста правда! Хист до структуризації у мене змалку! Жодна банка при цьому не вистріляла!
І шо?! І все?!
А нє! Чуть не забула! Мєлоч канєшно, но сам факт! Якось проізвєла на світ Матвійовича, правда поки не ясно, шо з того прєдпріятія вигорить, але я щодня Бозю молю, шоб вийшло шось добре! Помаленьку якось бУде, якось буде, якось будЕ!) (Як співала Майлі Сайрус!)
І шо?! На цьому всьо?!
Нє, так продовжуватися не може!
! Час діяти! Я сказала!
Тим більше, завтра понеділок…
Отако, встану і зроблю нарешті «карту мрій»! Сьогодні вже намалювала на запʼястку червону 9! Собі і Жені, так що начало положено! ( як не знаєте шо то, то погугліть і собі намалюйте!😉
І нехай си діє Божа воля!
Всьо!

Знаєте що? Як би я не стрекозилася (ну ви памʼятаєте ту, що «лето красное пропела»), а 5 десяточок невгамовно дає про себе знати.
І справа навіть не в тому, шо ноги крутить на погоду, а в тому, що в мізки потихеньку закрадається щось старече.
От до прикладу, йдуть поцвірінки літ так по 14 кудись ввечері. Ну типу наРАдні такі, пахучі, регочуть. А я про себе думаю, єх маладьож, зараз по півтори пляшечки «Тетерів» і будете зранку мамі розказувати, що кабачками вчорашніми траванулись🫣
Чи виходжу зранку з хати з Матвійовичем і поки зі всіма пенсіонерами не перетру за урожай, навіть кави не пʼю.
Чи коли розмишляю о вєчном, то думаю, що треба погріб побілити, щоб мамину консервацію грибок не поїв, та й таке…
Але! Але…Коли подаю Матвійовичу його дойду з водою, все ж парюся про те, якою він мене бачить і якою запамʼятає! Дуже не хочеться, шоб лихим бабуляччям. Тому втягнула спереду і ззаду, розрізняла поперек на скільки це можливо і вьйо супроводжувати нащадка в цей буремний світ льогкой паходкой! І нехай ті пʼяточні шпори ще трохи почекають😁🙏

Як я зберегла вагу після пологів?
Зараз буде розповідь про неймовірні зусилля, роботу над собою, силу волі і всяке таке…можете подумати ви, але ні, не буде!🤪
Бо поїсти я любила завжди! І те що я залишилась у тій же вазі, моєї заслуги 0! А вся фішка в тому, що я просто не могла їсти.
Починаючи з другого місяця у мене було відчуття, що мені перевʼязали стравохід і туди не проходить навіть вода! Це відчуття протрималося до самих пологів, а в третьому триместрі додалися ще й інші серйозні проблеми зі здоровʼям, і я змушена була лише пити узвар і їсти супчики на водичці!
Таким чином за всю вагітність я ледь набрала 9 кг і народила дуже маленького хлопчика 2880 гр.
Далі ситуація з раціоном кращою не стала, бо проблеми зі здоров’ям залишали бажати кращого. До того ж Матвія постійно сипало,він щовечора мучився від коліків, а дупця від какуль просто палахкотіла!
І хоч уже начеб-то доведено, що харчування мами ніяк на ті всі проблеми не впливає, якось лишній раз мені не хотілося це перевіряти. Але ви й уявити не можете, як же мені хотілося їсти!
За півроку я ще схудла і важила вже 52 кг, до вагітності я була 55.
І найголовніше, що я хочу сказати, що це були самі негарні 52 кг!🤪🫣
З мого тіла зникли всі мʼязи, бо через болячки я рухалася надзвичайно мало! До того ж в перші місяці після пологів я зі страшними зусиллями і ще з купою супутніх проблем налагоджувала ГВ і бувально жила на ліжку! То ж я перетворилася на скелетик вкритий чимось схожим на холодець.
Про те що у мене не було сил без допомоги навіть піднятися з присяду, я взагалі мовчу!
До чого моя розповідь!
До того, що, якщо ви народили, але при цьому трішки піднабрали, бо мали гарний апетит і могли їси, то просто ПОДЯКУЙТЕ Богові і собі🙏!
Якщо Ви гарно почуваєтеся, можете самостійно присісти, встати і носити весь день на руках своє маля - радійте! Бо цифри на вагах це лише цифри! А гарне самопочуття важливіше того, якого розміру ваші джинси! Любіть себе і дбайте про себе, бо всіх багато, а Ви в себе одна, та й дітям потрібні здорова і радісна матуся!
P.s. І звичайно, добре, якщо у вас буде час і змога правильно харчуватись і регулярно тренуватись, але якщо ні, не коріть себе! Бо вам і так нелегко!

Про що всі знають і мовчать…
Заборонено читати тим, у кого поки немає дітей🤫🛑🫸
У моєму найближчому оточенні останніх років 20, дівчат з дітьми можна було перелічити на пальцях однієї руки, це включаючи моїх сестер!
І чесно кажучи, тему дітей в наших розмовах ми піднімали…майже ніколи!
Так от, розповім про перші 3 речі, які після народження дитини мене ввели в глибокий шок! Ні, точніше так, моя ОС зависла і довго глючила, не бажаючи приймати цю реальність!

1. Дитина їсть кожні дві години. Ну добре, думала я, хіба то проблема. Нагодувала та й спить собі.
Про те, що вона і вночі їсть кожні 2 години я якось не думала! Особливо якщо вона ще й на ГВ🫣
Коли прийшли із мамою на перший огляд до педіатра, вона запитала, як спите? Мама каже, та вона зовсім не спить! Педіатр на мене вирячила очі і каже: «А ти що, народила і спати зібралася?! Не сміши!Я питаю, як дитина спить?!»🤪🤣
Я ж думала ну нехай там , нічки зо дві на тиждень недоспати🤣то не проблема! Ото наївна! Рік вже не сплю!

2.Дітям треба часто міняти підгузки. Ну ок, думала як. Ну як часто, ну нехай разів зо пʼять на день! Ха-ха-ха🤣
Бо воно виявляється скільки їсть стільки й какає🤣! В моєму випадку 12 разів на добу! І вночі теж! І саме головне, залишити ні на секунду не можна, бо дупця від тих какуль ставала багряна, як ліхтарі у Амстердамі🫣🤪
І от уявляємо собі розпорядок доби по хвилин 40 Кабачок висить у тебе на циці, потім довго вовтузиться, тужиться, плаче, зригує, ти витираєш, перевдягаєш, якщо сильно, перевдягаєшся сама🫣, зручно його кладеш, вмощуєшся сама і тут -буль-буль-буль…. Полетіло! І то під таким тиском, що і за підгузни ті повилітало і , на спину йому, і на ліжко. Знову встаєш, перевдягаєш, миєш, перестиляєш! Вкладаєш, сама вмощуєшся і знову пора годувати🤪😭.🥵
А далі ще один нічний сюрприз!

3. Деякі діти в перші місяці життя вночі страшно стогнуть, кряхтять,коротше, видають якісь нелюдські звуки, під які заснути просто неможливо🫣Особливо, якщо ви і до того не відрізнялися надто міцним сном!
І що в цій трагікомедії саме головне?! Головне, щоб поряд була мама, ну або хтось, хто обов’язково скаже: « Не плач, після 3 місяців стане легше»🤣То звісно ще одна байка, але про неї згодом😉

(Початок у попередньому пості)
….Я не буду зараз торочити банальщину про те як я його люблю і все це бла-бла-бла…Я скажу от що. Ніколи спектр моїх почуттів до однієї людини не був таким широким. Ніколи мій зір, слух, нюх не були такими гострими, особливо коли цей вічнорухомий обʼєкт десь зникає з поля зору! Ніколи мій дар передбачення не був таким сильним, 🤣чи то скоріше блискавичний аналіз причинно-наслідкових звʼязків🤣Бо якщо мамі не бути оракулом, то нахрєна, скажемо прямо, така мама🤣 Ніколи моє майбутнє не було на стільки туманним і на стільки ж прогнозованим!)
Зрештою ніхто так міцно не тримав мене за подол халата і ніхто й ніколи не змушував мене лягати спати о 20:00, щоб розбудити за ніч 10 разів а потім ще й встати о 6:00🫣
То ж я дякую Богу, за тебе-мій маленький Узурпатор, Променатор, Імператор, Калоль, Гудай, Поцвірінок, Поросюк-Пташенюк, Маціко, Ко-ко і Бог зна ще як ми надумаємо тебе називати🤣 за все, що ти мені в мені відкрив, створив і переробив! Інакще б так і померла равликом зі своїм будиночком на горбі🤣А так маю абсолютно новий, непізнаний світ, стрьомний🤣але загалом цікавий) А головне, я поки відклала думки про евтаназію в кінці життя, бо сподіваюся, що буду гарною мамцею і заслужу у тебе на стаканчик рому😘😉

Ніколи не хотіла бути мамою…
Чесно.
Коли завагітніла-це був шок. Мені 40, в новинах рекомендації по збору тривожної валізки, в стосунках з чоловіком, щось по типу американських гірок і при цьому ти ще й не пристебнута.
Коли мене вітали близькі друзі, я посміхалася, дякувала, але по факту навіть не знала, що відповісти.
Але рішення прийняте.
Мені 40.
Раз так сталося, значить то веління звище.
Далі найпрекрасніші 9 місяців в житті кожної жінки! Ха-ха-ха три рази! «Найпрекрасніші» ! У мене було відчуття, що я захворіла одразу на всі хвороби світу! Я не могла ні їсти, ні ходити, ні спати! І все наївно чекала, коли ж мене нарешті вилікують🫣🤪 буквально мріяла вже про ті пологи, наче то мало бути щось по типу дострокового звільнення довічно увʼязненого.
Яка ж я була наївна!
Боже і то в 40 років!
Дату 18.07.22 для появи мого чада у цей світ я обрала сама. (Це я так думала)
Це мав бути плановий кесарів розтин о 9 ранку. І дякувати Богу, мені вистачило сили переконання, щоб вмовити мого лікаря покласти мене якраз напередодні! Бо плановий розтин о першій ночі разом із регулярними переймами кожні 2 хвилини, перетворився на екстрений і моє маля вже о 3:10 зручно мостилося на таткових кучерявих грудях🤣
І от якраз з того самого моменту я зрозуміла. Точніше так! То було прозріння - всі ті проблеми, труднощі, негаразди, переживання ну і що там ще у мене було за тих 40 років, з цього момету , - то «дєтскій лєпєт на лужайкє»!
Ніколи ні за кого я так не хвилювалася, не переживала і так не стискало серце, як за ці 2880 грама живої ваги, чи як мій тато його назвав-«печене яблучко»🤣
Днями Матвію виповнився рік!
О Господи! Самій не віриться! Цілий рік!
Найжестяковіший рік мого життя і навіть не у війні справа!
Я все своє життя вважала, що у мене від природи відсутні навіть базові материнські інстинкти, а тим більше вміння і бажання піклуватись про когось окрім себе. І це чиста правда, мої рідні точно не дадуть збрехати! Але на скільки ж цей хлопець змінив усе в моєму житті і мене саму в ньому!
Продовження наступному пості…

Ще трохи архівних фото з минулорічної передноворічної фотосесії. Який же це був прекрасний день, а скільки було планів і мрій на новий рік…
Ну, раз їм не судилося збутися у цьому році, перенесу їх на 2023. Сподіваюсь, наступний буде менш трешовий.
І головне, щоб збулося наше величезне спільне бажання - Перемога, Цілісність і Незалежність 🇺🇦♥️!

Обличчя щасливої людини на своєму місці…