Stylist.irina

Вчора почула одну фразу, і вона залишилася зі мною: ✨

«Не страшно витрачати гроші на подорожі. 🌍✈️ Страшно одного дня прокинутися в старості й зрозуміти, що всю молодість твоєю єдиною пригодою була дорога на роботу і назад».

І я подумала… як часто ми відкладаємо життя на потім.
На кращий час, більшу зарплату, більше можливостей. ⏳

А життя не чекає. 🤍
Воно відбувається просто зараз — у спонтанних поїздках ✈️, випадкових вечорах 🌙, нових місцях 🗺️, щирому сміху 🤍 й моментах, які одного дня стануть найтеплішими спогадами. 🫶🏻

Бо страшно не витратити гроші.
Страшно одного дня зрозуміти, що ти так і не дозволив собі по-справжньому пожити. 🌿

Життя — воно саме зараз. ✨

На дворі вже осінь 🍂
Дощ, прохолода, сіре небо… Але хто сказав, що разом із літом мають зникнути яскраві барви?

Трохи кольору в аутфіті — і настрій вже зовсім інший 💛
Адже те, що ми носимо, впливає не лише на наш образ, а й на наше самовідчуття.

Тож додаємо фарб у свої осінні образи, продовжуємо собі літо й ловимо гарний настрій навіть у похмурі дні ✨

Найчастіше, що я носила цього літа? І сама від себе не очікувала — саме цю чорну шовкову спідницю 🖤

Вона легко ставала всім: елегантним образом на вечерю, casual із кедами й футболкою або трохи романтичним, як сьогодні.

І, здається, саме за цю універсальність вона так міцно закріпилася в моєму гардеробі.

Але це зовсім не означає, що вона потрібна кожній. У кожного свій стиль, ритм життя і свої «улюблені» речі. Те, без чого я не уявляю свій гардероб, у когось може роками висіти на вішаку — і це теж нормально 🤍

Eine Geste, keine Verpflichtung

Neulich wurde ich Zeugin einer Situation: Ein junger Mann wollte einem Mädchen ein Getränk spendieren. Das Mädchen wurde verlegen und begann etwas hektisch ihre Karte herauszuholen, um selbst zu bezahlen.

Ich dachte mir, dass hinter einer solchen Reaktion viele Gründe stecken können: der Wunsch, seine Unabhängigkeit zu zeigen – „Ich kann das selbst“, das Bedürfnis nach Selbstständigkeit, die Angst, nun etwas „schuldig“ zu sein, oder einfach Überraschung und Ungewohntheit.

Letztendlich wird unsere Reaktion auch durch das Leben, unsere eigenen Erfahrungen, die Medien und die modernen Vorstellungen von Beziehungen geprägt.

Und ich bin wahrscheinlich eine Frau mit „alten Ansichten“ – nennt es meinetwegen auch „Ostblock“ 😊. Ich wünsche mir trotzdem, dass Frauen Ladies bleiben und Männer Gentlemen.

Deshalb, Mädels, lasst uns in solchen Situationen einfach „Danke“ sagen. 😊
Und Männer – erwartet dafür nichts. In Ordnung?

Denn für eine Frau kann es einfach eine schöne Geste sein, und für einen Mann ein Geschenk. Weder das eine noch das andere schafft eine Verpflichtung. ❤️

Обирай чоловіка, який телефонує тобі після сварки просто для того,
щоб переконатися, що з тобою все добре.
Не того, хто залишає тебе наодинці з твоїми думками, поки ти плачеш.
Обирай чоловіка, який залишається, коли стає важко.
Того, хто хоче зрозуміти
тебе, а не перемогти тебе.
Обирай чоловіка, який може зупинитися

посеред сварки, обійняти тебе і сказати
„вибач“.
, тому що твої сльози для нього
важливіші за його гордість.

Не знаю, як у вас, а мені раніше дуже хотілося бути прекрасною дочкою, потім гарною господинею, найрозуміючою жінкою, яка ніколи не дає взбучки своєму чоловікові, ніколи не перечить.

Тільки нічого не виходило. Я не почувалася ні чудовою дочкою, ні прекрасною жінкою…

Зараз я просто живу і роблю так, як я хочу. І це не про егоїзм, не про «живу для себе» чи ще щось.

Це про насолоду життям. Для себе. І мені здається, що люди поруч теж насолоджуються разом зі мною.

Я можу сказати: «Мені це подобається».
«Так зі мною не можна».
«Це робить мене щасливою».

От тільки досі не можу сказати «люблю», коли у відповідь тиша.

Тут я ще дуже обережна.
Мабуть, боюся болю.

А ви як?